Що (не) можна робити, якщо у сусідів покійник?

Ви обов'язково стовідсотково помрете, якщо:

будете дивитись на похорон через вікно;

відкриєте (чи навпаки залишите зачиненими) вікна в оселі покійного;

пройдете перед труною;

зайдете до сусідів додому до повернення похоронної процесії з кладовища;

залишите у себе якусь річ покійного.

Це тільки малесенький перелік забобонів в які й досі вірять у нашому суспільстві.

Попри розвиток науки й технологій люди вперто продовжують слідувати цим “традиціям”. Не допомагають ні наукові дослідження, ні численні звернення священнослужителів. На разі не існує жодного документально підтвердженого факту існування привидів чи “спадковості смерті”.

Навіть термін “душа” лежить в площині віри. Але суспільство продовжує вважати, що в домі покійного обов'язково мають бути завішеними дзеркала, а хтось із сусідів повинен прийти додому та за покійним помити підлоги, бо інакше хтось скоро помре.

Насправді чого не варто робити, якщо по сусідству сталося горе — показово веселитися.

Влаштовувати вечірки, застілля, запрошувати великі гучні компанії, голосно включати музику. Не варто показово демонструвати, як саме “ви живете ваше найкраще життя” - хизуватися подорожами, відпустками, значними покупками чи реалізацією своїх кар'єрних планів.

Також не варто ставити питання із серії “ну як ти тримаєшся” чи “тобі зараз дуже тяжко”. Замість формальної фрази “прийми мої співчуття”, краще проявити реальне піклування: принесіть пів каструлі борщу зі словами “я щось забагато наварила, допоможи”, або ідучи в магазин чи на ринок заскочте з питанням “може щось треба”.

Також можна частіше запрошувати до себе на чай. Якщо людина весь час говорить про свою втрату, весь час плаче — не зупиняйте, нехай виговориться і виплачеться. Якщо ж навпаки мовчить, то не розговорюйте і не розпитуйте. Всі ми по різному реагуємо на горе втрати та по різному проживаємо його. Головне — мати повагу до ближніх та менше вірити у всяку маячню.