Як допомогти пережити втрату?

Знаходитись поруч із людиною, яка тільки-тільки зіштовхнулася з втратою близького — це як ходити по замінованому полю. Необхідно бути максимально обережним, щоб не травмувати ще сильніше, та надзвичайно терплячим і пам'ятати, що часто в такому стані за людину говорить її горе, а не вона сама.

Насправді багато людей не знають, як поводитися з людиною, яка знаходиться у розпачі - що говорити, що робити. Нам здається, що тут все залежить від ступеня близькості між вами. В будь-якому випадку ніколи не будуть зайвими запевнення в тому, що ви поруч, ви готові вислухати та по можливості допомогти.

Навіть фраза “я не знаю, що мені для тебе зробити, але я тут” - сприйматиметься краще за формальне “я дуже співчуваю”. Якщо ваші стосунки дозволяють — можна обійняти цю людину і тримати, поки вас не відпустять першим.

Людина, яка переживає втрату, проходить стадії: шок, заперечення, гострі переживання, депресія, примирення і прийняття. Та ці стадії проходять нелінійно, тобто не в чіткому порядку й іноді вони можуть повторюватися, але останньою завжди буде прийняття.

Тому на жаль не існує якогось одного-єдиного алгоритму дій.

Напевно, одночасно і складніше, і легше допомогти пережити втрату близькій людині: батькам, братам чи сестрам, чоловіку, чи дружині або найближчим друзям. Складніше, бо ви переживаєте цю втрату разом із ним, легше — бо між вами існує зв'язок, ви розумієте і відчуваєте її.

Перше, на що необхідно звернути увагу — фізіологія. Людина в депресії втрачає бажання їсти, пити та жити в цілому. Необхідно слідкувати за раціоном та водним балансом, останнє не менш важливе за харчування. Можна взяти на себе частину побутових обов'язків, таких як прибирання, прання, приготування їжі чи продуктові закупівлі.

Треба слідкувати, щоб помешкання було чистим та регулярно провітрювалось. Можливо, варто допомогти прибрати оселю, сховати фотографії та речі, які нагадують про покійного. Але в той самий час можна подумати, яким чином можна допомогти вшанувати пам'ять покійного. Можна, віддати щось на благодійність, посадити в парку дерево на честь покійного, чи за можливості заснувати благодійний фонд.

Є період, коли людині необхідно весь час говорити про покійного — тут дуже важливо терпляче вислуховувати, говорити про покійного, ставити питання про нього, розмовляти про стан і емоції вашої близької людини.

І в жодному випадку не можна заспокоювати фразами “не плач”, “візьми себе в руки”, “будь сильним”. Таким чином ви викликаєте в людини почуття провини за її власні емоції, це може сильно нашкодити. І запам'ятайте, щоб впоратись із горем, його потрібно прожити, вистраждати та виплакати.

Це буде легше зробити, якщо переконати людину звернутися до спеціалістів — психотерапевта або психіатра. Бо часто депресивні стани лікуються за допомогою антидепресантів в тандемі із самою терапією. В наш час терапія є таким же звичним явищем, як лікування шлунку або серця, а при таких складних психоемоційних переживаннях, вона є незамінною.

Також важливо залучати людину до звичайної соціальної активності — прогулянки в парку, походи в кафе і кав'ярні, і просто спілкування з навколишнім світом.

Реабілітація після втрати — це дуже складний процес, який вимагає комплексного підходу. В ній не існує правильних схем або порад. Головне — прислухатися до вашого близького і старатися бути поруч. Адже навіть тепло ваших рук може мати терапевтичну дію.