Для чого розвіюють прах?
Сьогодні все частіше покоління до 40 років обирає кремацію, як спосіб поховання померлої близької людини. Але в момент отримання урни з прахом, перед кожним повстає вибір — що робити з цією самою урною. Варіантів небагато: поховати урну на цвинтарі або розвіяти прах. І сьогодні нашою темою є як раз “розвіювання праху”...
Напевно, одна з найцікавіших історій, що пов'язана з розвіюванням, належить праху Адольфа Ейхмана. Це єдиний випадок страти в Ізраїлі за вироком суду. Після повішення його тіло кремували й прах розвіяли в нейтральних водах. Щоб навіть жодної частинки цієї людини не залишилось на землі, народу якої він приніс стільки горя
Та не помстою єдиною... Багато з моїх знайомих, обговорюючи дану тему, висловлюють побажання бути розвіяним. Чому?
З досвіду спілкування з військовими, можемо сказати, що є частина тих, хто волів би в разі своєї загибелі, бути розвіяним над Дніпром або ж в рідних місцях. Тобто, якщо смерть вже забере, вони б хотіли споріднитися з землею, за яку віддали свою душу.
Також, знаєте, існує така каста людей — вільних, як вітер. Які все життя не боялися ані чорта, ані бога. Все життя, як перекотиполе, в подорожах, в змінах міст, місць і краєвидів. Таких людей неможливо прив'язати до одного місця. А зробити це після смерті — все одно, що сплюндрувати пам'ять про покійного.
Спілкуючись із цивільними, можна припустити, що однією з причин “за” є самі кладовища. Неможливо стояти біля могил рідних і близьких та не відчувати болю втрати. А коли роззирнешся навкруги та бачиш кількість цих могил, пам'ятників, хрестів — емоції накривають з головою від незакінчених історій та пролитих сліз. Обдумуючи свій кінець, якось не бажаєш своїм близьким цих емоцій та переживань протягом років, а то й десятиліть.
Також побутує думка, що є щось некромантське у цьому поклонінню померлим на кладовищах, зважаючи на кількість любителів випити оковитої, що перетворюють поминки на якесь диявольське весілля з піснями й танцями. Адже існує багато способів віддати данину пам'яті — відвідати Храм, зробити щось, що померлий дуже любив за життя, зібратися сім'єю або компанією за вечерею та просто пом'янути, згадати померлого, поговорити про нього.
Нам здається, що бути розвіяним — не найгірший варіант закінчення шляху на цій Землі. Адже, як сказано в Старому Заповіті: “Бо порох ти і до пороху повернешся” (Бут. 3:19).
Автор:
Аліна Юган