Пам'ятаю якось, коли мені було років 5, моя прабаба показала свій вузлик “на смерть”. Я тоді погано розуміла, та прабаба пояснила, що підготувала гарні, нові речі, в які її вдягнуть перед похороном. Той спогад врізався у пам'ять, адже в моїй свідомості прабаба мала жити вічно. І якось раптово все моє покоління виросло з цією думкою — ми всі будемо жити вічно. Подібні вузлики стали якимись незрозумілими архаїзмами, а фраза “memento mori“ перетворилась в мем, або ж прикольний надпис для татуювання.
І от в момент, коли помирає хтось із близьких, для родичів часто стає проблемою — у що вдягати покійну людину?
Наші предки піклувались про це заздалегідь та обов'язково готували собі речі на смерть, включно із власноруч вишитими рушниками, на яких потім труну опускали в могилу.
Перелік цих речей насправді не сильно змінився до цього часу: блуза (сорочка) зі спідницею або сукня — для жінок, штани з сорочкою або костюм — для чоловіків. Обов'язковою є спідня білизна, в т.ч. майка для чоловіків, панчохи (колготки) для жінок, шкарпетки для чоловіків. І звісно взуття.
До речі, чи знаєте ви звідки пішли жарти про “білі капці”? Ще сотню років тому, добротну пару взуття міг дозволити собі далеко не кожен. І багато хто чув історії про одну пару чобіт на декілька людей в хаті. Тому нове взуття (не ношене, з ідеальними “білими” підошвами) на похорон могли дозволити собі тільки справді заможні люди.
Донині зберігся звичай пов'язувати жінкам хустку на голову. Ще двісті років тому, жінки особливу увагу приділяли вибору цієї хустки. Навіть на Різдво чи Великдень до церкви жінки йшли в гірших хустках, ніж ті, що приберегли на зустріч із Творцем.
Ще одна традиція, яка з плином часу ніяк не втрачає актуальності - вдягати неодружених, як на весілля, дівчатам обов'язково пов'язують фату.
Зараз не обов'язково спеціально купляти в магазинах одяг. Можна підібрати щось із того, що покійний любив носити за життя. Головне дотримуватися правил:
одяг має бути чистий, випрасуваний, акуратний, без плям і дірок;
одяг не має бути затісним
Не можна вдягати покійника у брудний, порваний, зім'ятий, вузький одяг.
З випадків, що траплялися на практиці - була історія, коли родичі померлого довго думали де ж придбати костюм на похорон, а виявилось, що померлий все життя носив спортивний одяг та терпіти не міг піджаки з краватками. Тому для чого вдягати покійного в одяг, який він за життя ненавидів?
Якщо вже сталась така ситуація, що у вас немає можливості підібрати одяг покійному з того, що він носив за життя, завжди можна придбати спеціальні костюми, сукні з застібками на спині й навіть ті самі білі капці.
Автор:
Аліна Юган